Ідея про те, що головним маркетологом будь-якого бренду має бути керівник компанії, вже не є новою. Це стверджують блогери, популярні видання, заслужені керівники компаній і ті, хто лише прагне таким стати.
Йдеться про такого собі фронтмена/фронтвумен «гурту людей», які забезпечують якусь продукцію/послугу, де його/її роль не зводиться лише до формального керівництва, а й працює на обкладинку бренду.
І тут не важливо, що в СЕО може бути купа заступників, помічників та маркетологів, які здійснюють під його началом поточне управління компанією.
Головне, що світ, люди та інші бренди бачать його/її та отримують відповідні месиджі.
Такий образ закохує в себе, розвиває лояльність до бренду і спонукає інших до бажання стати причетними.
Іноді CEO-маркетолог – це та сила, яка здана впливати і на інші сфери та ринки.
Як тут не згадати твіти Ілона Маска, які дозволили криптовалютам злітати у ціні до нових рекордних показників?
Але для ти, хто вважає, що довкола цієї особи і так вже забагато розголосу, зауважу, що Маск не є винятком, а радше підтвердження правила про потребу керівника бути для ввіреного бренду маркетологом №1.
Щоправда, є одна річ, яку не так просто змайструвати разом з армією помічників, які працюють на шефа з-за лаштунків. Йдеться ту про довіру. Бо без неї акції не ростуть, інвестиції не течуть, лояльність не буяє рясним цвітом.
Саме на довірі побудовані здавна зв’язки у діловому світі. І не лише у діловому.
Звісно, є вислів, що ніщо так не вселяє довіру як передоплата, але, зверніть увагу – твіти та інші дописи аж ніяк не можуть тут бути цією передоплатою.
Замість неї маємо лише слова. І цього, виявляється, достатньо для заробляння грошей.
Пів тисячі років тому торгівельні та інші угоди в Європі та інших краях спиралися на усні домовленості сторін.
Слова було достатньо для початку співпраці і довіра посилювалася, якщо людина, яка давала тобі слово, мала за собою достатній статок як свідчення власної спроможності на успіх та його розвиток.
Таке матеріалізоване слово ставало ще кращою для суспільної та ділової опінії про людину та її ремесло. Згадайте лише оповідання Марка Твена про «Банкноту на мільйон фунтів». Будь-яка особа, яка нею володіє різко викликає довіру в довколишніх. Вони навіть готові давати цій людині усе в борг, бо просто не мають як і чим дати решту з такої суми.
Це – слово, що спирається на минуле.
А от рости бізнесу нині більше допомагає інше слово – спрямоване воно у майбутнє і не завжди має за собою відповідного номіналу банкноту.
Воно, власне, не одне: це – ціла сукупність слів, які творять історію. Історію, котра вимальовує перед аудиторією перспективу, той світ, якого ще немає, але який може настати, якщо вони повірять.
Часом в ті історії не потрібно вплітати жодних обіцянок – вони просто мають бути гарними і достатньо ймовірними аби цільова аудиторія «купилася».
Пригадуєте мультик «Вольт» про біленького песика, який грав роль героя з надзвичайними здібностями?
Продюсер чи режисер шоу надійно оберігав головного героя від того, щоб той дізнався, що є лише актором. Бо «якщо собака вірить у те, що він – герой, то й глядачі у це повірять».
Ще десятиліття тому маркетинговий гуру Сет Годін переконував, що сучасний маркетинг – це не товар і не послуга, а історія, що їх виводить на ринок. Вона має бути не лише яскрава, приваблива, оригінальна, а й за своєю суттю правдива – жодного обману!
Як стати таким сторітелером у сучасному світі? Бо за десять років він також доволі серйозно змінився, може навіть більше як за попередні 500 років – принаймні з погляду і можливостей маркетингу. Про це читайте у наших наступних дописах у цьому блозі.
Поки що залишаємо логічний ряд таким: маркетинг – довіра – слово – історія.
Історія – це емоція
Історія – це наркотик для уяви
Простота – це зрозумілість